Увічнення пам'яті жертв війни в Україні: історії загиблих цивільних і військових

Пам'ять і героїзм: історії полеглих в Україні

У межах спільного проєкту пам'яті з платформою "Меморіал" низка медіа в Україні публікують сьогодні особисті історії цивільних та військовослужбовців, які загинули від початку російського вторгнення. Звіти, що підкреслюють важку людську ціну війни, дають змогу зазирнути в життя та героїзм загиблих.

Згідно з повідомленням Української правди, видання, що висвітлює події з проукраїнських позицій та гостро критикує російську агресію, було описано історію 50-річного Володимира Большака, жителя Чернігова. Большак загинув у березні 2022 року, коли російська бомба влучила в гуртожиток у місті. Його дружина Ірина, яка вижила під час атаки, описала важкі моменти: "Я почула гул літака, звук вибуху. Потім я думала, що померла".

Водночас 24 Канал | Новини України, який має рішучу українську національну позицію, оприлюднив історію Аліни Акініної, студентки-медсестри, яка загинула в листопаді 2025 року на Херсонщині. Аліна загинула разом зі своїм маленьким сином Владиславом після того, як російська армія скинула вибухівку з дрона на їхній автомобіль. Аліну описували як людину, яка мріяла допомагати іншим і працювала в місцевій лікарні.

Зі звіту Фокусу, що надає глибокий аналіз та українське військове висвітлення, стала відома історія матроса Андрія Дмитренка, відомого під позивним "Борода". Дмитренко, якому було 26 років, загинув 22 березня 2022 року в боях за Маріуполь. Він був командиром танка 36-ї бригади морської піхоти, і його мати описувала його як "душу компанії", який продемонстрував надзвичайну мужність на полі бою: "Він самотужки знищив два ворожих танки", — розповіла його мати Олеся про важкі бої, які пройшов її син.